23 червня у Європейському парламенті в Брюсселі відбувся форум “2026 Roads to Integration: Mapping the Economic and Environmental Future of Ukrainian Agriculture”, організований Forum for the Future of Agriculture за ініціативи Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) та Німецько-українського агрополітичного діалогу. Подія зібрала представників Європейського парламенту, Європейської Комісії, уряду України, Представництва України при ЄС, німецького уряду, українських аграрних асоціацій, європейських аналітичних центрів, дослідницьких інституцій та бізнесу.

Учасники форуму зосередилися на тому, якою має бути інтеграція українського агросектору до ЄС, щоб вона стала частиною довгострокової продовольчої, економічної та екологічної стратегії Європи.

Голова Всеукраїнської Аграрної Ради Андрій Дикун наголосив, що українські аграрії прагнуть інтеграції до ЄС, однак цей процес має базуватися на реальних розрахунках і враховувати умови, у яких уже п’ятий рік працює агросектор України: війну, обстріли, пожежі на полях, ризики для портової інфраструктури, логістичні витрати, нестачу води та невизначеність щодо майбутніх правил Спільної аграрної політики ЄС.

«Ми не проти європейських стандартів. Але український фермер має чітко бачити, скільки коштуватиме євроінтеграція для його господарства. Для цього потрібні фахові розрахунки й чесна експертна дискусія», — сказав Андрій Дикун.

За його словами, Україна входить у переговорний процес як країна, що під час війни зберігає виробництво, експорт і свою роль у глобальній продовольчій безпеці. Тому українське сільське господарство має розглядатися не як «проблема для ринку», а як частина спільної продовольчої, економічної та безпекової стійкості Європи.

Член Європейського парламенту Paulo do Nascimento Cabral зазначив, що Україна є потужним аграрним гравцем, однак її інтеграція до ЄС має відбуватися прагматично — з перехідними механізмами, підготовкою, врахуванням відмінностей у структурі агровиробництва та потенційного впливу на Спільну аграрну політику. Водночас, за його словами, дискусія не може зводитися лише до вартості розширення: Україна може стати стратегічним партнером ЄС у зміцненні продовольчої безпеки та стійкості європейських продовольчих систем.

Голова ForumforAg та RISE Foundation Janez Potočnik підкреслив, що рішення щодо України — це не лише питання торгівлі чи переговорних процедур, а рішення про те, яку Європу будувати для майбутніх поколінь. За його словами, інтеграція — це не просто гармонізація законодавства чи відкриття ринків, а глибока трансформація інституцій, економіки та мислення.

Він також наголосив, що в аграрній політиці не можна протиставляти продуктивність і довкілля. Майбутнє українського та європейського сільського господарства має поєднувати конкурентність, стійкість і екологічну відповідальність, а інтеграція українського агросектору має посилити не лише Україну, а й стійкість, сталість і процвітання Європи загалом.

Спеціальний радник з питань сталої продуктивності Forum for the Future of Agriculture, назвав цю дискусію переходом “від міфів до реальності”. Він звернув увагу, що інтеграція українського агросектору до ЄС відбувається в момент, коли сама європейська аграрна політика змінюється — від майбутньої CAP до бюджетних підходів і нової геостратегічної ролі Європи. Тому рішення мають спиратися на дані, сценарії та розуміння реальних наслідків для фермерів.

Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький зазначив, що в європейських дискусіях часто перебільшують реальний масштаб українського агросектору. За його словами, в нинішніх умовах Україна говорить приблизно про 24,5 млн га сільськогосподарських земель, а не про 40 млн га, які часто згадуються у публічному просторі.
Він підкреслив, що українське сільське господарство є великим, гнучким, ефективним і готовим до співпраці, однак його масштаб не створює критичних ризиків для майбутніх циклів CAP. Україна вже виконує «домашню роботу» для переговорів з ЄС: після скринінгу у вересні 2025 року за аграрними напрямами було визначено 16 benchmarks, за якими триває підготовка законодавчих змін. Також, за словами Тараса Висоцького, український агросектор відкритий для інвесторів з ЄС, а інвестиції залишаються можливими й перспективними навіть в умовах повномасштабної війни.

Представник України при Європейському Союзі Всеволод Ченцов наголосив, що українське сільське господарство вже фактично інтегроване в європейські агропродовольчі ланцюги. За його словами, обмеження доступу української продукції до ринку ЄС одночасно обмежує можливості європейських компаній, які постачають продукцію в Україну або переробляють українську сировину. Він також закликав деміфологізувати український агросектор: це не лише великі холдинги, а й малі та середні підприємства, які є важливою частиною економіки та потребують підтримки.
Окремий блок дискусії стосувався практичних умов інтеграції: відновлення земель, доступу до фінансування, інфраструктури, стандартів і ринків. Керівниця програми розширення Centre for European Policy Studies Tinatin Akhvlediani наголосила, що відновлення українського агросектору починається з базових речей — безпеки землі, доступу виробників до фінансування, захищеної інфраструктури та можливості реально відповідати стандартам ЄС. Навіть відкритий ринок не гарантує доступу до європейського споживача, якщо виробники не матимуть ресурсів для адаптації.

Дослідниця Institute for Sustainable Development and International Relations Elsa Régnier акцентувала, що вступ України до ЄС не створює абсолютно нових процесів в аграрній сфері, а посилює ті динаміки, які вже тривають: зростання торгівлі, наближення стандартів, конкуренцію та пошук балансу між різними аграрними моделями. Вона наголосила, що усе залежить від політичних рішень і переговорів, а ключове питання — як забезпечити співіснування різних аграрних моделей в одному ринку. 

Представник DG NEAR Європейської Комісії Peter Polajnar, заступник керівника підрозділу з питань економічної та секторальної політики, звернув увагу на екологічні стандарти, закладені в оновлену торговельну рамку між Україною та ЄС. Він наголосив, що в публічній дискусії часто більше уваги приділяється санітарним і фітосанітарним вимогам, тоді як екологічні стандарти можуть бути не менш важливими і потенційно дорожчими в довгостроковій перспективі. Серед ключових напрямів — імплементація Нітратної директиви та Директиви про промислові викиди, які потребуватимуть не лише законодавчих змін, а й інвестицій на рівні господарств.
Учасники форуму також обговорили потенціал України та ЄС як спільного сильного гравця на глобальних продовольчих ринках, можливості розвитку переробки в Україні, біоекономіки, біопалива, логістики, сертифікації та інтеграції у європейські ланцюги доданої вартості. Окремо йшлося про структурну різноманітність українського агросектору та необхідність уникати підходу «один рецепт для всіх», адже малі, середні та великі господарства, а також різні регіони України матимуть різні витрати й темпи адаптації до вимог ЄС.

Підсумовуючи дискусію, Ольга Трофімцева, керівниця проєкту «Німецько-український агрополітичний діалог», зауважила, що учасники не уникали складних питань і говорили не лише про можливості, а й про реальні ризики та виклики інтеграції. За її словами, подальші обговорення мають бути ще більш предметними й зосередженими на конкретних напрямах адаптації українського агросектору до ЄС.

Фінальною рамкою дискусії стала думка про те, що головними конкурентами українських аграріїв є не європейські фермери, а росія, яка використовує зерно як інструмент геополітичного впливу. Саме тому, за словами Андрія Дикуна, Україна та ЄС мають разом шукати відповідь, як зберегти конкурентність на ринках Африки та Азії, якщо українські виробники впроваджуватимуть європейські стандарти.
ВАР дякує всім учасникам форуму за відкриту, фахову та змістовну дискусію: Paulo do Nascimento Cabral, Emmanuelle Mikosz, Janez Potočnik, Тарасу Висоцькому, Всеволоду Ченцову, Christoph Gilgen, Tinatin Akhvlediani, Alfons Balmann, Олегу Нів’євському, Тарасу Гагалюку, Tassos Haniotis, Elsa Régnier, Peter Polajnar, Claudio A. Belis, Олексію Пінчуку та Ользі Трофімцевій, а також представникам європейських інституцій, українського й європейського агросектору, аналітичних центрів, дослідницьких організацій та бізнесу, які долучилися до обговорення.

Окрема вдячність — за актуальні запитання та коментарі учасників заходу, які допомогли розширити дискусію і визначити нові напрями для подальших досліджень та спільної експертної роботи.